- погоджено
- —————————————————————————————пого́дженоприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
погоджено
Смотреть что такое "погоджено" в других словарях:
погоджено — Присл. до погоджений 2) … Український тлумачний словник
дружний — (про якісь дії, роботу, що відбуваються одночасно, спільно, погоджено; який діє, працює спільно, погоджено), злагоджений, одностайний, зладнаний, ладний … Словник синонімів української мови
борг — у, ч. 1) Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг. 2) Сума непогашеного фінансового зобов язання. •• Безнаді/йні борги/ у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть. Вну/трішній борг сума коштів, що… … Український тлумачний словник
взаємодіяти — і/ю, і/єш, недок. Перебуваючи у зв язку, взаємно проявляти дію або погоджено взаємно діяти, бути у взаємодії … Український тлумачний словник
дружний — а, е. Який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено. || Який виникає, з являється, здійснюється і т. ін. бурхливо, швидко … Український тлумачний словник
кол — а, ч., ек. 1) Опціон, що дає право купити цінні папери або товар за фіксованою ціною протягом певного терміну в обмін на сплату погодженої заздалегідь суми. 2) Вимога виплатити маржу. 3) Короткий період під час біржових сесій, протягом якого… … Український тлумачний словник
недружний — а, е. 1) Не зв язаний дружбою, взаємною прихильністю, довір ям і т. ін. 2) Який проходить не одночасно, не погоджено, не злагоджено. Недружна робота. || Який виникає, з являється, росте і т. ін. не одночасно, не швидко, не бурхливо, не буйно і т … Український тлумачний словник
стандарт — у, ч. 1) Норма, зразок, мірило. 2) Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам своєю якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розміром, вагою і т. ін. || Загальноприйнятий взірець у мові. || Єдина типова форма організації,… … Український тлумачний словник
тіло — а, с. 1) Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. || мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло. || В обчислювальній техніці – внутрішня частина … Український тлумачний словник
